Спікер конференції URE Club «Архітектура і дизайн: у чому додаткова цінність», директор Інституту проектування «Комфортбуд» Андрій Вишневський в інтерв’ю Property Times розповів про ситуацію в сфері містобудування в Україні, про перспективи промислового будівництва і про програму стажування для студентів.
— Ваш проект багатоквартирного будинку в Трускавці здобув перемогу в конкурсі «Премії Національної спілки архітекторів України 2017», ставши кращим в номінації «Багатоповерхові житлові будинки / Реалізація». Що допомогло вам здобути перемогу?
— Ідея проекту полягала в тому, щоб створити бізнес-житло для людей, які хочуть придбати квартири в Трускавці і користуватися ними, перебуваючи там під час відпочинку. Замовник поставився до проекту дуже відповідально. Ми разом мали на меті побудувати комфортне житло, розраховане на людей середнього і вище середнього достатку. І ми успішно впоралися із завданням.
— У чому «родзинка» проекту?
— Він привертає оригінальними рішеннями в плануванні благоустрою прилеглої території, оформленням фасадів, комфортними зонами відпочинку, а також якісними плануваннями квартир. Проектуючи об’єкт, ми з самого початку, розуміли: це буде житло не для постійного користування. Саме на цьому наголошували. У цьому проекті ми взяли за основу досить таки стандартне і оптимальне планувальне рішення, при цьому додавши кілька «фішок»: хаотичне розташування балконів-терас, скатна покрівля з малим ухилом і великим виносом карниза, який накриває ці балкони-тераси, винос обсягу приміщень за фасад, кутові і панорамні вікна – і проект заграв зовсім іншими фарбами.
Багатоповерховий житловий будинок, м.Трускавець
— ІП «Комфортбуд» проектує різні об’єкти від аграрно-промислових до житлових будинків та шкіл. Могли б виділити, в якому з напрямів вам працювати комфортніше і цікавіше?
— Сьогодні в тренді, звичайно ж, житло. Але ми розуміємо, що це буде не постійно, адже тенденції постійно змінюються. Тому ми не робимо акцент на конкретних видах будівель і проектуємо різноманітні споруди. Дуже добре, що сьогодні в нашому портфоліо є об’єкти різного призначення і складності. Це і житло, і об’єкти громадського призначення, промислові, логістичні, аграрні. Ми також працюємо і з об’єктами інфраструктури. Наприклад, у нас в портфелі проектів є школа, спроектована за сучасною європейською моделлю. Її побудували в одному з житлових комплексів поряд з Києвом. Це приватна школа, вона забезпечує потреби жителів комплексу. Примітно, що замовником об’єкта виступив саме забудовник цього комплексу.
— А з соціальними об’єктами працюєте?
— Кілька років тому ми взяли участь в конкурсі на проект реконструкції Троїцької площі перед стадіоном «Олімпійський» і зайняли одне з призових місць. Також беремо участь в ініціативі з благоустрою прилеглих територій, приділяємо цьому багато уваги. Для нас важливо робити життя людей максимально комфортною.
— У вас дуже багато промислових об’єктів, поговоримо про це. Як взагалі оцінили б стан цього сегменту в Україні? Які проблеми є на сьогодні і як їх вирішувати? Наприклад, як ви вважаєте, що потрібно робити з радянською спадщиною, чи має воно право на життя чи ні?
— Ті об’єкти, які залишилися ще з радянських часів, в основному знаходяться в дуже занедбаному стані. Більшість з них займають величезну, марну, з точки зору функціоналу, територію. Якщо раніше, наприклад, заводу потрібно 20 тисяч квадратних метрів функціональної території, то сьогодні таке ж або навіть більш потужне виробництво можна організувати на площі, в чотири рази меншою. Технології розвинулися, обладнання стало більш уніфікованим, воно менше і ефективніше. Найчастіше доцільніше побудувати новий завод, ніж реконструювати наявний, а потім ламати голову, як задіяти залишилися площі. Саме тому інвестори, особливо європейські, часто не розглядають варіантів реконструкції існуючих виробництв. Вони беруть майданчик і будують підприємство з нуля. Так набагато ефективніше.
Фабрика з пошиття автомобільних чохлів «Бадер-Україна», Львівська обл.
— Тобто майбутнього у старих об’єктів немає?
— Вони можуть бути цікаві, коли мова заходить про більш масштабних виробництвах, наприклад, виготовлення цементу, або матеріалів, що вимагають розгорнутої інфраструктури. Наприклад, використовувати дані об’єкти під інше призначення. Якраз зараз в Києві є кілька успішних проектів, які дозволяють подивитися на колишні промислові об’єкти під новим кутом, нам також цікаво поекспериментувати в цьому напрямку.
— Які вимоги висуває замовник до сучасним промисловим об’єктам?
— Є певні стандарти, що вимагають необхідного рівня санітарно-побутових умов для працівників таких підприємств. Нинішнє виробництво набагато чистіше, ніж раніше. Інвестор вкладає великі гроші в інженерні мережі. Дуже важливим аспектом стало енергозбереження. Зараз кожен інвестор прораховує енерговитрати, думає, що краще – вкласти більше в енергоефетивності будівлю і в майбутньому витрачати менше на енергоресурси, або заощадити зараз і приректи себе на додаткові витрати по експлуатації. Як правило, зарубіжні інвестори не розглядають короткострокових проектів, тому питання енергоефективності та використанню якісних матеріалів приділяють велику увагу. Вони розуміють, що термін окупності проекту може становити більше десяти років.
— Іноземних інвестицій більшість?
— Частіше за все, так. Наших інвесторів менше. З розвиваються більшість – агробізнес. Це компанії, які давно присутні на ринку, працюють тут і розвиваються, інвестуючи в модернізацію. Вони мало будують, частіше приводять до ладу те, що вже мають.
— Яких проектів у вас ще не було, але ви б хотіли з ними попрацювати?
— Наші амбіції — робота над проектуванням великих об’єктів, можливо, навіть знакових. Сьогодні навіть у Львові проходять конкурси на проектування великих цікавих об’єктів, серед яких мультифункціональний комплекс, міський архів.
— Чи є у вас проекти за межами України?
— Так, нам вдалося попрацювати над проектом житлового комплексу в Казахстані в 2015 році, зараз у нас в роботі великий резорт в Занзібарі, Танзанія. Ми також активно беремо участь в міжнародних архітектурних конкурсах. Зовсім недавно брали участь в конкурсі з проектування великого громадського центру в одному з міст Польщі. За задумом замовника, він повинен стати своєрідним центром культурного життя. На сьогоднішній день, наші роботи вже неодноразово потрапляли в п’ятірку кращих.
— Відзначили Ви для себе різницю в підходах до оцінювання подібних конкурсів в Україні та за кордоном?
— По оцінювання не прокоментую, але можу сказати, що в зарубіжних конкурсах завжди дуже детально прописані конкурсні завдання, дуже якісна підготовка таких конкурсів. До складу журі входять відомі архітектори. Різниця відчутна, там набагато вищий рівень організації. Конкурс – це можливість для інвестора отримати цікавий проект, а для архітектора – показати свій рівень.
— Як ви оцінюєте ситуацію, яка склалася в Україні у сфері містобудування? Куди ми будемо рухатися далі, які тенденції будуть переважати?
— В Україні все забудовується стихійно, особливо це стосується великих міст, таких як Київ, Львів. Хочеться, щоб все це відбувалося більш впорядковано. Сьогодні будується житло, а про інфраструктуру, на жаль, мало хто думає, оскільки це не так цікаво економічно. Думаю, державні органи влади повинні мотивувати інвесторів піклуватися про інфраструктуру.
— Як мотивувати?
— Повинні бути якісь мотиваційні програми. Якщо інвестор будує житловий квартал, він вкладає гроші на розвиток інфраструктури, і ці гроші повинні бути використані виключно за призначенням. Вважаю, що зараз склалася не зовсім хороша ситуація, коли будується житловий квартал, а потім вже постає питання про брак місць в дитячих садах, школах та ін.
Сьогодні є інвестори, які вже досить довго присутні на вітчизняному ринку, добре знайомі з європейськими практиками. Вони приділяють увагу цьому питанню, дбають про те, щоб в житловому кварталі був дитячий садок, нехай навіть і неповного дня перебування, магазини, кафе та інші підприємства обслуговування населення, зони комфортного відпочинку мешканців.
— Це стосується в основному житла класу комфорт і вище?
— Переважно, так. Крім цього, у нас є ще одна суттєва проблема. Сьогодні практично всі, хто хотів купити соціальне житло, вже це зробили. Більшість людей, купуючи сьогодні таке житло, просто інвестують в нерухомість, і невідомо, хто і коли буде жити в цих квартирах. Дуже багато таких квартир сьогодні пустують, там поки ніхто не живе і в найближчі кілька років, мабуть, навіть не збирається.
— На які міста нам варто рівнятися в світовій практиці містобудування?
— Це Скандинавські країни, Німеччина, Голландія, навіть Польща.
— Чому Скандинавія? Там зовсім інший менталітет.
— Там люди вкладають гроші раціонально. Вони розуміють, що побудувати безлике житло – це неправильно, воно не матиме цінності. Забудовник піклується про те, щоб все було гармонійно поєднано, щоб був баланс між житлом та інфраструктурою. Там, як і у нас, дорога земля, але там немає гонки за висотою. У Європі в тренді житло в три-чотири поверхи, більшість людей віддають перевагу приватним домоволодінням.
— А Польща?
— Я спостерігаю за тим, як там ставляться до інфраструктури — зелені зони, велодоріжки, тротуари, все зроблено дуже акуратно.
— Ми хоча б трохи просуваємося в цьому напрямку?
— Думаю, що так, оскільки забудовники сьогодні змушені боротися за клієнта. Людей цікавлять не тільки квадратні метри, але і те, в якому будинку вони будуть жити, як він буде виглядати, що їх буде оточувати, куди будуть ходити їхні діти, чим займатимуться. В умовах перенасиченого пропозиції, забудовник повинен шукати способи, як зробити житло більш привабливим.
Багатоквартирний житловий будинок комфорт-класу «Z119», м.Львів
— Розкажіть, чому ви вирішили запустити програму стажування для студентів Львівської Політехніки? Що це дає вашій компанії?
— Ми вважаємо, що у студентів є величезний потенціал. Вони ще не досягли в житті поставленої мети, але у них є амбіції. Студентів потрібно направити, підштовхнути в правильному напрямку. До того ж, студенти дуже багато подорожують, мають великим обсягом інформації, вони своїми очима бачать сучасні тренди в архітектурі. Це люди, які мислять зовсім по-іншому, вони більш проєвропейські, можуть згенерувати цікаву архітектуру.
— У чому суть вашої програми?
— Ми спільно з Львівською Політехнікою організовуємо стажування для студентів старших курсів. Поки це стосується тільки архітекторів, але в перспективі ми плануємо залучати і інші спеціальності. Студенти отримують можливість працювати в нашій компанії над реальними проектами, вже починаючи від архітектурної ідеї.
Якщо у нас з’являється нова ділянка, ми проводимо внутрішній конкурс, відповідно кожен студент, який проходить у нас стажування, може запропонувати свою оригінальну ідею.
— А хто може потрапити до вас на стажування, як проводиться відбір?
— Ми дивимося на те, наскільки той чи інший студент для нас цікавий, вивчаємо його роботи. Проводимо співбесіду, дивимося на портфоліо, яке він встиг напрацювати за час навчання. Звичайно, ми розуміємо, що це не реальні, а навчальні проекти, але ми на їх основі бачимо підхід студента до проектування, його здатність генерувати цікаві ідеї. Якщо людина творча, креативна, ми приймаємо його на стажування.
— Як Ви оцінюєте рівень освіти в Україні, яке отримують архітектори? Чи достатній він?
— Він достатній для того, щоб почати кудись рухатися . Я бачу, що сьогодні багато студентів приділяють дуже багато уваги самоосвіті. Вони розуміють, що того рівня освіти, який дає базовий вуз, їм не досить. Вони фактично вже з другого-третього курсу починають самоосвічуватися.
— Хтось із стажистів продовжив надалі у вас працювати?
— У нас працює зараз два студента, які нам підійшли. Вони фактично пройшли курс стажування і залишилися з нами.
— Чи плануєте і далі розвивати цю програму?
— Так, поки програма працює тільки у Львові, але ми сподіваємося, що вийде з часом організувати щось подібне і в нашому Київському офісі.
За матеріалами Property Times. Автор: Ірина Настич.
0 коментарів